Лутка

Лутка, -ки, ж. Оконный косякъ. Я за луткою коло вікна сиджу. Г. Барв. 292.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛУ́ТКА, и, жін., чого і без означення.

1. Бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс; косяк (див. косяк 1 2). Вікна паничевого дому курились димом. Вогонь.. вже облизував лутки знадвору (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 90); З хати вже вирвані лутки дверей і вікон, і вона, біла, дивиться на світ проваленими страхітливими очима (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 552).

2. Те саме, що підвіконня. Антон із Сашком примостились на лутці і вслухались у читання (Андрій Головко, I, 1957, 273); Поклав [Апостол] на лутку вікна баян (Юрій Яновський, IV, 1959, 119); Лігши грудьми на лутку вікна, дивився з другого поверху вниз Семен Барабаш (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 60).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Лу́тка, -ки, ж. Оконный косякъ. Я за луткою коло вікна сиджу. Г. Барв.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЛУ́ТКА, и, ж., чого і без означення.

1. Бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс; косяк (див. кося́к1 2). Вікна паничевого дому курились димом. Вогонь.. вже облизував лутки знадвору (Коцюб., II, 1955, 90); З хати вже вирвані лутки дверей і вікон, і вона, біла, дивиться на світ проваленими страхітливими очима (Довж., Зач. Десна, 1957, 552).

2. Те саме, що підвіко́ння. Антон із Сашком примостились на лутці і вслухались у читання (Головко, І, 1957, 273); Поклав [Апостол] на лутку вікна баян (Ю. Янов., IV, 1959, 119); Лігши грудьми на лутку вікна, дивився з другого поверху вниз Семен Барабаш (Сміл., Зустрічі, 1936, 60).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ЛУТКА — и, ж., чого і без означення. 1) Бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс; косяк (див. косяк I 2)). 2) Те саме, що підвіконня …

Ілюстрації