Пустота
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:38, 17 жовтня 2018; Tvzhytnyk.fpmv18 (обговорення • внесок)
Пусто́та, -ти, ж. 1) Шалость, проказы. Ото вже пустоти робе. Черк. у. 2) соб. Шалуны. Дожидають мої голуб’ята. Оце як побачуть, з ніг мене звалять, тая пустота. МВ. (О. 1862. І. 82). Пустує цілий день моя оця пустота.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота, та, гляди, станеться, хоч і не зо мною, хоч і аби з ким, яка причина (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 27).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 401.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 401.
