Навірчувати

Навірчувати, -чую, -єш, сов. в. наверті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Насверливать, насверлить дыръ. 2) Наматывать, намотать. Заболіла головонька, заболіла, що велику куделицю навертіла. Нп. О. 1862. VI. 62.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1.2 [Словник Бориса Грінченка]
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література
5 Див. також

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. НАВІРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВЕРНУТИ, верну, вернеш і НАВЕРТІТИ, рчу, ртиш, док., перех. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Навірчувати гайку на вісь.
2. НАВІРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВЕРТІТИ, рчу, ртиш док., перех. 1. Крутячи, виготовляти що-небудь. Навертіти цигарок. 2. Свердлячи, робити заглибини, отвори. — Ми вам ще раз навертимо дірок, а вибух робіть собі самі (Іван Франко, VIII, 1952, 414).
3. НАВІРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВЕРТІТИ, рчу, ртиш і НАВЕРНУТИ, верну, вернеш, док., перех. Намотувати, накручувати на що-небудь. Він десь роздобув зручного кілка і тепер, навертівши штани й сорочку на голову.., сміливо всівся в розкаряці (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 74). ♦ Навертіти в голові кому — запаморочити, закрутити голову кому-небудь. — Ви так навертіли мені в голові своїми докорами, що я не бачу іншого виходу позбутися вас (Іван Франко, VIII, 1952, 84).

[Словник Бориса Грінченка]

Наві́рчувати, -чую, -єш, сов. в. наверті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Насверливать, насверлить дыръ. 2) Наматывать, намотать. Заболіла головонька, заболіла, що велику куделицю навертіла. Н. п. О. 1862. VI. 62.