Смутний

Смутний, -а, -е. Грустный, печальный, унылый. Хазяїн смутний, все здихає. ЗОЮР. І. 73. В погоду й смутний веселим буває. Ном. № 602. Ум. Смутненький, смутнесенький. Чуб. V. 27. МВ. II. 83.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СМУТНИ́Й, СМУТЕН, тна, тне.

1. Який відчуває смуток; якого охопив сум; сумний, журний. Рибалки були веселі, жартували.. Один Микола сидів смутний, похиливши свою чорноволосу голову (Нечуй-Левицький, II, 1956, 229); Голубонько-дівчинонько, Зіронько моя! Не питайся, моя мила, Чого смутен я (Степан Руданський, Тв., 1959, 125); // Який виражає смуток, сумний настрій. Згорбившись, осунувшись, Тихович смутними очима поглядав на хати й оселі, що лишав за собою… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 230); Смутне Кайдашеве бліде лице освітилося рожевим світом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 347); 2. Сповнений, пройнятий смутком. Спогади Тараса Григоровича про своє дитинство завжди були дуже смутні (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 7); Смутен сон наснився Святославу, затьмарив чоло його ясне (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 169); // Який минає, проходить і т. ін. у смутку; невеселий, безрадісний. Рідко він тепер співав: тільки на весіллях і в смутну годину (Михайло Стельмах, I, 1962, 339); Меркнуть зорі, білою стіною Смутен день на обрії встає, Сивий сніг заносить поле бою, Чорний ворон білий труп клює (Максим Рильський, II, 1960, 186). 3. Який викликає смуток. Смутна новина мене дуже-дуже засмутила (Леся Українка, V, 1956, 18);

dedictionary.org Словник синонімів

СМУТНИЙ - СУМНИ́Й, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ

Ілюстрації