Шабельтас
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:47, 16 жовтня 2018; Dsivanov.fpmv18 (обговорення • внесок)
Шабельтас, -са, м. Ремень, на которомъ носятъ саблю, портупея. Розв’язує царям їх шабельтаси. К. Іов. 27.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ШАБЕЛЬТА́С, а, ч., військ., заст. Ремінь, на якому носили шаблю; портупея. Мало не обірвавши на собі шабельтас, Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 394.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 394.
