Самовладний
Самовладний, -а, -е. Самовластный, самодержавный. К. ПС. 135. Князювати над самовладними князьми й панами. К. ЦН. 200.
Зміст
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Який має необмежену державну владу; самодержавний.
Не забувай, небоже, що ось тут Я пан, я самовладний цар у лісі, А ти в моїх руках (Іван Франко, IX, 1952, 283);
2. Який є проявом самовладдя, заснований на самовладді.
Парламент зажадав суду над міністром лордом Страффордом, найбільш запеклим провідником самовладної політики короля (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 9).
3. Який самовільно взяв на себе право безроздільно управляти кимсь, чимсь; свавільний.
Прагнучи зміцнити свої соціально-економічні позиції, середній і нижчий прошарок бояр та міське населення тяжіли до сильної князівської влади і підтримували її в боротьбі проти самовладної боярської знаті (Історія УРСР, I, 1953, 90).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
1. Самовладдя або Самодержавство в історії:
- Монархічна форма правління в Російській державі (імперії) з XVII ст. до 1917 р., при якій верховна влада належала царю (імператору).
- Цар (імператор) затверджував закони держави, призначав і звільняв вищих чиновників, керував центральними і місцевими органами влади, здійснював верховне командування армією і флотом, завідував фінансами країни; затверджував вироки і помилування.
- Самодержавство в Російській імперії було повалене в ході Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 р., яка встановила республіканську форму правління.
Джерела та література
1. http://sum.in.ua/s/samovladnyj
