Раняшній

Раняшній, -я, -є = Ранішній. Раняшня вода. О. 1862. VI. 91. Раняшнє сонце. К. ХП. 23.

Тлумачні словники

Тлумачення слова у словниках

1. Те саме, що ранковий. Пора була весняна, ранішнє сонце так любо світило, не пекло, а гріло (Панас Мирний, I, 1954, 72); Вже ранішні зорі згасають поволі, І пташка до праці нам знак подає (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 301); Місто, здавалося, ще не прокинулося від ранішнього солодкого сну (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 275); Ранішня прохолода була досить відчутна (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 14); Защібуючи на ході білу ранішню блузу, вона тихо і наче з страхом поспитала: — Ви ще не одчиняли віконниць? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 163); В ранішнім нумері [номері] газети було коротко донесено про загадкову пожежу: горів військовий магазин з сіном (Іван Франко, IV, 1950, 45); Вона хутко вбралася й поспішила на терасу, де доктор Гальванеску вже чекав на неї з ранішнім сніданком (Юрій Смолич, I, 1958, 68); // Приготовлений, зварений ранком. — Чи є що в нас дома перекусити? — А що ж би було, — говорить Аниця, — хіба ранішній борщ (Лесь Мартович, Тв., 1954, 35).

2. Те саме, що ранній 2. — Добридень, Професоре, бачите, яка я ранішня. Я вам не буду перешкоджати, коли сяду біля вас і подивлюсь море і послухаю гомін будови? (Юрій Яновський, II, 1958, 142). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 449.

Раняшній, я, є. = Ранішній. Раняшня вода. О. 1862. VI. 91. Раняшнє сонце. К. ХП. 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 6.