Кіхоть

Кіхоть, -хтя, м. Коготь. Розгреба (курча) своїми кіхтями пісок на греблі. К. На неї уже давно чорти кіхті гострять.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Кіхоть, хтя, м. Коготь. Розгреба (курча) своїми кіхтями пісок на греблі. К. На неї уже давно чорти кіхті гострять.

КІ́ХОТЬ, гтя, чол.

1. Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох птахів і тварин; пазур. Мохната лапа [ведмедиці], насторожена острими кігтями, грозила її груді (Іван Франко, VI, 1951, 19); Ось, підгорнувши білі крила, Одна [чайка] торкнулась до води, Знялась од хвиль, летить сюди, — У кігтях рибка б'ється біла (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 238); // перев. мн., розм., зневажл. Про довгі нігті людини. Так би, здається, схопилася, ускочила де їх та й учепилася кігтями в його [панича] баньки!.. (Панас Мирний, III, 1954, 228).

Ілюстрації

Джерела та література

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 247.