Горен

Горен и горн, -рна, м. 1) Горнъ въ кузницѣ. Грин. II. 74; Чуб. II. 239. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. 194. 2) Печь для обжиганія глиняной посуды. Шух. I. 263. Палає, як горен. Ном. 3) Известковая печь. Славяносерб. у.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Див. також
4 Джерела та література
5 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

2. рідко. Те саме, що горно. Щоб вирвать дух свій із облуди, А хижаків за горло взять, Розпалим горн, залізо будем, Доки гарячеє, кувать! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 290); [Хор:] Ой, пройшла Меланочка крізь вогонь, Наче щире золото через горн (Іван Кочерга, I, 1956, 516).

ГО́РНО, а, сер. 1. Проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів. Необхідним приладдям кузні було ковальське горно у вигляді жаровні, що служила для розжарювання заліза перед куванням (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 414); Батько.. одвихнувся од ковадла до горна й поклав шмат заліза в жар (Андрій Головко, II, 1957, 390); * У порівняннях. Осіннє сонце сідає за горою, на обрії стає червоно, як у горні, білий туман котиться ярами та видолинками... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 128); // Піч для обпалювання керамічних виробів. Усі чотири досліджені гончарні горни були подібні один до одного своєю будовою (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 43).

Тлумачний словник Даля. В. І. Даль. 1863-1866. ГОРН Рід печі з широким чолом (шатром), з хутром, піддувалом або тягою, для гартівних і почасти плавильних робіт; · Власної. та частина робочої печі, де вогонь, для Калці, плавки та ін. Горн ковальський, в якому Калятою або розварюють залізо для кування; він буває, дивлячись по роботах: виварний, укладний, клин, косоправний тощо. Горн крічний, великий, для вичинки з чавунних криць заліза. Г. доменний, а в меншому вигляді, Вагран, чавуноплавильний. Г. видобувний, де виплавляється срібло; Г. розділовий (очисний), де срібло очищається.

Вікісловник

Значення проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів; піч для обпалення керамічних виробів ◆ На Княжу Слободу, де за всіма відомостями гульбував Василь, кілька раз посилали гінців із записками Оксена, в яких найсуворішим словом вимагалося, щоб коваль негайно повертався в село і роздував горно. Григорій Тютюнник, «Вир» частина шахтної печі (доменної, вагранки і т.і.), над якою згоряє паливо і плавиться метал. ◆ Хто ж має сумнів — стань на горно, вік постій, тоді переконаєшся, від чого носи в горнових синіють... Олесь Гончар, «Собор» ◆ Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих. Олесь Гончар, «Собор» перен. обставини, за яких випробовується людина. ◆