Звірина

Звірина, -ни, ж. 1) = II. Звір. В кущах чатують на звірину. К. Іов. 87. Св. Юрій почав скликати до себе усяку звірину. Грин. II. 72. 2) соб. Звѣри, звѣрье. Зібралася звірина до своєї громади. Гол. III. 499. 3) Звѣрина, звѣриное мясо. А в селянина в борщі свинина.... А. в дворянина з перцем звірина. Грин. III. 540. Ум. Звіринка.

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗВІРИ́НА. и, жін. Дика, звичайно хижа, тварина; звір (див. звір) 1). Вніс [мисливець] його [зайця] в хату; взяла його дріж; Дивиться пильно на мене звірина; Так мов і хоче сказати: «Не ріж» (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 120); Глуха тиша причаїлася в непрохідних хащах. Жодна пташка не подавала голосу; жодна звірина не пробігала(Олесь Донченко, II, 1956, 35); І ось серед бурі, у темнім бору Страшна перед нами звірина з'явилась… (Павло Тичина, III, 1947, 186); * У порівняннях. — В степу я був, один, як той козак Голота.. Сирі качани гриз, у скиртах звіриною спав... (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 82); // Тварина взагалі. Максим.. набрав груддя повну пазуху й помчався насупроти бугая, ревучи й передражнюючи страшну звірину... (Панас Мирний, I, 1949, 211).

ЗВІРИНА́, и, жін. 1. тільки одн., збірн. Дикі, звичайно хижі, тварини; звірі. Пташки ущухли, звірина причаїлась, малі комашки завмерли в травиці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 176); Слава сонцю молодому В світлоносній вишині! Слава першим хвилям грому, Слава птиці й звірині! (Максим Рильський, II, 1960, 44). 2. М'ясо дикого звіра. Він [ліс] давав гриби і ягоди, звірину і смолу для човнів (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 25); — Він ніколи не брав у походи возів, ні м'яса не варив, але, покраявши конятину чи звірину, чи яловичину, пік на жару (Олександр Довженко, I, 1958, 293). Лихо 3 панами цими! Й де вона Взялась, та люта звірина, На нашу голову? (Павло Тичина, II, 1947, 63). 3. перен. збірн. Дуже люті, жорстокі люди.

Словник синонімів

ЖОРСТО́КИЙ (перев. про людину та її вчинки - позбавлений жалості, співчуття тощо), БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ, НЕМИ́ЛОСТИ́ВИЙ, ЛЮ́ТИЙ, БЕЗМИЛОСЕ́РДНИЙрідше,ЖОРСТКИ́Йрідше;НЕЩА́ДНИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ, ВА́РВАРСЬКИЙ, ЗВІРЯ́ЧИЙ, ЗВІРИ́НИЙ, ВО́ВЧИЙ, БУЗУВІ́РСЬКИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙзаст., БЕЗЩА́ДНИЙзаст. (якому притаманна надзвичайна жорстокість); ДРАКО́НІВСЬКИЙ (перев. із сл. закон); ІНКВІЗИ́ТОРСЬКИЙ (про дії, звичаї, заходи тощо). Та ворог, пустивши ракету, жорстокий, нещадний і злий, ударив огнем з кулемета по нашій сестричці малій (М. Упеник); Вдався Денис безжалісним, лінивим, грубим і злодійкуватим (Григір Тютюнник); Олігархічна держава [Спарта] виховувала своїх громадян абсолютно безжальними до чужинців і власних рабів (з газети); - Як же можна в папірці смерть накликати на людину? Хтось дуже безсердечний писав оцей контракт (М. Стельмах);Колись жив у нашому селі пан Старджинський. Кажуть люди, що дуже лихий, немилосердний був до своїх кріпаків (Легенди та перекази); Молодий баштанник був собі чоловік веселий та гордий та щасливий та немилостивий - себелюбець і самоправець (Марко Вовчок); Твердо стіймо за рідну країну, Все віддаймо їй, милі брати, Бо хотять і шукають загину Її люті, нелюдські кати (П. Грабовський); Полюбив той жорсткий пан дідуся (Ганна Барвінок); Дикунська розправа сколихнула в його.. душі всі сили благородного обурення і священного гніву (Ю. Смолич); - Варварські окупанти спалили моє добро, записи й наукові спостереження (Ю. Яновський); Всі знали вовчу вдачу варягів, і всі раді були з того, що Володимир вивіз варязькі полки у Візантію (Юліан Опільський); Яких тільки витончених бузувірських засобів не вигадували [фашисти], щоб убивати (з газети); Людина втратила людський образ: це була тварина тупа, жорстока й безпощадна (З. Тулуб); Проти скромних діячів українських недільних шкіл.. були застосовані драконівські закони (О. Білецький); - Політичної думки в Росії, власне, немає.. Інквізиторська цензура давить її в самих зернах, знищує в зародку (В. Канівець).

ТВАРИ́ННИЙ, ТВАРИ́НЯЧИЙ, ЖИВОТИ́ННИЙрозм.; ЗВІРИ́НИЙ, ЗВІРЯ́ЧИЙ. Тваринний світ; Тваринний планктон; Його пронизує жах. Дикий, тваринний страх перед отією, п’ятою зустріччю (А. Дімаров); Він одчув, як ніби наросла на ньому якась твариняча шкура (С. Васильченко); Щось животинне, вовче було в його хижому виду, в хижих очах, в самому апетиті, як він кинувся уплітати баранину та дичину (І. Нечуй-Левицький); Тільки на шостий день, дослідивши тайгову ріку, звірині й мисливські стежки, помітив Глушак вдалині людську постать (О. Довженко); Долівку було наслано дошками, розвішані і розстелені коштовні килими, звірячі шкури, рушниці, шаблі на стінах... (Г. Хоткевич). - Пор. 1. твари́на.

Ілюстрації

Медіа

.

Іноземні словники

Oxford dictionary

Etymology

From Middle English beeste, beste, from Old French beste (French bête), from Latin bēstia (“animal, beast”); many cognates – see bēstia.

Pronunciation

/biːst/

Noun

1. An animal, especially a large or dangerous four-footed one.

‘a wild beast’

‘On landing, the astronaut ‘will be able to deal with wild beasts, sharks and other dangerous animals or enemies’, the website reported.’

1.1 usually beasts A domestic animal, especially a bovine farm animal. ‘Used to be that farm beasts, cattle and sheep, sometimes even pigs, were herded into the fields after harvest, working over the stubble and roots.’

‘This was an irresistible combination - shame it had to close early but at least those noble beasts can enjoy the after show party down on the farm.’

‘This was an irresistible combination - shame it had to close early but at least those noble beasts can enjoy the after show party down on the farm.’

1.2 humorous, archaic An animal as opposed to a human.

‘the gift of reason differentiates humanity from the beasts’

‘According to him, the second category of people, which did not contribute to science and knowledge, are more like beasts than human beings.’

‘The media frenzy following her arrest portrayed an image of a person more beast than human.’

1.3 An inhumanly cruel, violent, or depraved person.

‘he is a filthy drunken beast’

‘The guests of the banquet sway extraneously from portrayals as parasites, wild, carnivorous beasts and ravenous dogs to spoilt brats at a kid's party to well mannered socialites.’

‘That sentence was increased after the intervention of the Home Secretary, who instead insisted on a whole life tariff for the sex beast.’

1.4 informal An objectionable or unpleasant person or thing.

‘a scheming, manipulative little beast’

‘So I dumped a great girl and got involved with what turned out to be the psycho beast from hell.’

‘Ringing in his ears will be his father's warning ‘not to make a beast of yourself’.’

1.5 the beast A person's brutish or untamed characteristics.

‘the beast in you is rearing its ugly head’

‘As Somerset have demonstrated so emphatically down at Taunton, the Australians bring out the beast in everyone.’

‘Any situation that makes you anonymous and gives permission for aggression will bring out the beast in most people.’

1.6 informal with adjective A thing or concept possessing a particular quality.

‘that much-maligned beast, the rave record’

‘Not only was it that rare beast, a new opera, it was an opera that was Canadian to the core, with music by composer Estacio and a libretto by playwright Murrell.’

‘What is far more important to Bullfrog, a true Canadian beast, than who comprises the audience that comes to see them on any given night, is that there is an audience.’

Derived terms beastly minibeast saddle beast beast of burden Related terms bestial bestiary

Verb beast (third-person singular simple present beasts, present participle beasting, simple past and past participle beasted) (Britain, military) to impose arduous exercises, either as training or as punishment.

Adjective beast (comparative more beast, superlative most beast) (slang) great; excellent; powerful quotations

Anagrams Bates, Sebat, abets, baste, bates, beats, besat, betas, esbat, tabes

Synonyms:

animal, creature, brute

Deutsch

Biest

Substantiv, n