Жахати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Жахати, -хаю, -єш, гл. 1) Пугать, страшить, ужасать. Твій гнів мене жахає. К. Псал. 203. 2) Вырываться (о пламени). Полум’я так і жахає з коміна. Жахнуло полум’я з груби.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ЖАХАТИ 1, аю, аєш, недок., перех. Викликати жах у кого-небудь; дуже лякати когось. [Галина:] Це ж той, тату, козаченько, Що зо сну мене жахав (Марко Кропивницький, II, 1958, 103); — Ці бунти жахали Олександра Романова, що посилав вірних своїх сатрапів усмиряти їх (Максим Рильський, III, 1956, 184); Чотири слони в розкішних попонах несли важкі гармати, жахаючи своїм виглядом поляків (Зінаїда Тулуб, Людоло-ви, II, 1957, 525).Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 513.

ЖАХАТИ 2, ає, недок., діал. З великою силою і швидкістю спалахувати, вихоплюватися звідкись (перев. про вогонь).Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 513.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання