Верзти

Верзти, -зу, -зеш, гл. Говорить вздоръ, болтать, плести, пустомелить. Великий крик всі підняли і всяку всячину верзли. Котл. Ен. Стара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. Іван Уласович і не слуха, що вона йому верзе. Стор. І. 208.

Сучасні словники

1. Говорити нісенітницю, дурницю;

2. Вести пусті балачки. Таке верзе, що й купи не держиться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 183);

А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); 

Коли здається, що мої співбесідники верзуть єресь, я кажу їм це в очі (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 205).

Ілюстрації

Див. також

Дієслово недоконаного виду

Інфінітив верзти́, верзти́

	однина	множина

Наказовий спосіб 1 особа верзі́мо, верзі́м 2 особа верзи́ верзі́ть

МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа верзти́му верзти́мемо, верзти́мем 2 особа верзти́меш верзти́мете 3 особа верзти́ме верзти́муть

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа верзу́ верземо́, верзе́м 2 особа верзе́ш верзете́ 3 особа верзе́ верзу́ть

Активний дієприкметник

Дієприслівник верзучи́

МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. верз верзли́ жін. р. верзла́ сер. р. верзло́

Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник

Джерела та література

1. http://sum.in.ua/s/verzty

2. https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B7%D1%82%D0%B8

3. https://www.youtube.com/watch?v=3swKLUvKt4E&vl=uk