Жмурити
Жмурити, -рю, -риш, гл. Щурить. Рання пташка зубці теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309. Інфінітив жму́рити
однина множина Наказовий спосіб
1 особа жму́рмо 2 особа жмур жму́рте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа жму́ритиму жму́ритимемо, жму́ритимем 2 особа жму́ритимеш жму́ритимете 3 особа жму́ритиме жму́ритимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа жму́рю жму́римо, жму́рим 2 особа жму́риш жму́рите 3 особа жму́рить жму́рять
Зміст
Словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980): ЖМУ́РИТИ, рю, риш; наказ. сп. жмур; недок., перех. Стуляючи повіки, частково прикривати (очі). Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 204); Іван поспішавсь, стукавсь коліньми в смереки, одводив руками гіллячки і жмурив очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 350).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 538.
Словник Грінченка
Ілюстрації
|
|
|
|
