Хлопіт

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

міні Хло́піт, -поту, м. и пр. = Клопіт и пр. Голові хлопіт, а біді весілля. Ном. № 2215.


Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)


КЛО́ПІТ, поту, чол. 1. Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога. Пан писар був у клопоті: він сам гаразд не знав, чого хотять «доктори» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 194); За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом (Володимир Самійленко, I, 1958, 190); — Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь дівся (Степан Васильченко, II, 1959, 351);