Місити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:58, 31 жовтня 2018; Mppolishchuk.fpmv18 (обговорення • внесок)
Міси́ти, -шу́, -сиш, гл. Мѣсить. Прийшов кум до куми, а кума місить тісто. Чуб. І. 41. Тихо ходить, та густо місить. Ном. № 7315.
Зміст
Сучасні словники
Місити — розминати якусь густу в'язку масу, змішуючи її. Місити діжу, місити тісто, місити глину. Від цього дієслова походить іменник місилка, який позначає знаряддя для місіння чогось. Місилка тіста.