Себелюбий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:53, 11 жовтня 2018; Kytymoshevska.fpmv18 (обговорення • внесок)
Себелюбий, -а, -е. Себялюбивый, эгоистическій. Шевч. II. 159.
Зміст
Сучасні словники
СЕБЕЛЮ́БНИЙ - той, який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Натан Рибак, Час.., 1960, 759); // Власт, такій людині; // Сповнений себелюбства. Тепле, наскрізь себелюбне почуття вдячності до Клари Пель гонить кров у жилах Везбородька (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 416).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 109.
