З’ява

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

З’я́ва, -ви, ж. Явленіе.

З'Я́ВА, и, жін.[1]

1. розм. Поява, з'явлення кого-, чого-не-будь. Святкує нарешті душа його, коли син отак, як зараз, сидить під тополями у чабанському товаристві, самою своєю з'явою змінивши одноманітність батькового життя (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 14).

2. театр., заст. Ява.

1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 743.