Мня

Мня, мення, с. Имя. Давайте з’їмо того, у кого погане мня. Мнж. 4.

Зміст

Тлумачення слова у сучасних словниках

1. Особиста назва людини, що дається їй після народження.

— Мені почулося наче ім'я моєї жінки (Панас Мирний, III, 1954, 274)

/ рідко. Прізвище.

Бєлінський, Герцен, Чернишевський, Добролюбов... Це імена, які навіки ввійшли в народну пам'ять (Максим Рильський, III, 1956, 10)

2. уроч., рідко. Те саме, що назва 1; найменування.

Апостол правди і науки, Котрого ждав ти день по дню, Прийшов, простяг потужні руки, — І легіон ім'я йому (Іван Франко, XIII, 1954, 85)

3. з означ., рідко. Те саме, що слава; репутація.

— Ви, каже [майор], з'явитесь додому новими людьми, людьми з світовим іменем (Олесь Гончар, III, 1959, 294)

Не псувати доброго імені.