Корба
Ко́рба, -би, ж. Ручка, рукоятка (къ пороту, къ колесу въ машинѣ, къ круглому смычку ліри). Шух. І. 103. Корбу крутить, ліра грає. Ном. № 12484.
Сучасні словники
і́в'я, рукоять, рукоятка, держак, ручка — частина якогось виробу, що служить для його утримання руками (руків'я лопати), або перенесення за допомогою рук (руків'я валізи).
Термін
Згідно зі Словарем Грінченка, словом «руків'я» називалася «рукоятка — наприклад, у хреста, хоругви»[1]. Щодо руків'я взагалі, ручки наведено слово «держак», а також «держално», «держало»[2][3].
Види
Залежно від типу інструмента, знаряддя, руків'я може мати спеціальні назви:
Батожи́льно, батожи́сько, пу́жално, діал. пужа́к — руків'я батога, пуги Гра́блище, гра́блисько, заст. граби́льно — руків'я граблів[4][5] Дре́вко, держак — палиця, до якої кріпиться прапор Дужка — руків'я відра, кошика Ефес — руків'я холодної зброї з довгим клинком Заступень, заступи́лно — держак заступа[6][7] Кісся́ — руків'я коси[8] Колодка — руків'я ножа Коцюби́лно[9](коцюби́льно)[10] або кочержи́лно[11] (кочержи́льно)[12] — держак коцюби (кочерги) Лопати́лно — держак лопати[13] Милі́н, млін, погонач, жорнівка — руків'я ручних жорен[14] Мітли́ще — держак мітли[15] Ратище — держак списа, іншої держакової зброї Рогачи́лно — руків'я рогача Сапи́льно — держак сапи Сокирище, топорище, топорисько — руків'я сокири[16][17][18] Ціпи́лно, заст. ціпильно, ціпильна, ціпило — руків'я ціпа Чаплиї́льно — руків'я чаплії[19] Чепіга — кожне з двох руків'їв плуга[20] Руків'я вил, мотичок, ключок не мають спеціальних назв, їх називають просто держаками. Замість «лопатилно» щодо руків'я лопати зараз теж вживається слово «держак».
Ілюстрації
|
|
Медіа
Джерела та література
Руків'я // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. Держално // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. Держало // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
