Озлість
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:18, 19 жовтня 2018; Nabudnik.pi14 (обговорення • внесок)
Озлість, -лости, ж. Досада, злость. Кульбашного взяла озлість. О. 1861. X. 22. Піддружний з озлістю сказав. Алв. 36.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Озлість Роз`їдає озлість, стирає , Заганяє в кут, Болем опір пробиває, Чинить самосуд, Не питає, не шукає, Не чекає слів, Дрова в полум`я кидає, Щоб вогонь горів. Тріск зневаги, іскри люті, Язики брехні - Позбігались грітись люди - Холодно мені... Осінь зливами волає; Дощ - гучний набат, Та вогонь чомусь палає Гніву, болю, втрат. Озлість стирає все на порох, Спалює мости. Лють - найбільший в світі ворог Миру й доброти.
