Тлуса

Тлуса, нар. Рысью. Та що се за коні, от як чаталає ними; я як пустю своїх тлуса, то далеко покину їх ззаду. Уман. у.

Словник української мови: в 11 томах.и

РИ́ССЮ, ТЛУСОЮ присл.

1. Швидким алюром, середнім між галопом і ступою (про коней). Коні.. рвонулись риссю, зашелестів під колесами пісок (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 35); // Верхи на конях цим алюром (про людей). Козаки знову сіли на коней і риссю спустились у долину (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 9).

2. розм. Бігом, швидко (про людей). Наказав [голова] шоферові риссю мчати до колгоспу по воли (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 137).

Ілюстрації