Двірський
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:39, 4 жовтня 2018; Aodeidysh.fzfvs18 (обговорення • внесок)
Двірський, -а, -е. 1) Дворовый. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1314. 2) Придворный. І хилилась уся шляхта під панськую руку, оддавала дітей своїх у двірську науку. К. Досв. 171.
Зміст
Словник української мови в 11 т.
1. Належний до панського двору. [Юхим:] Тепера промеж парубків ходять двірські кавалери: лакей, кучер, повар (Марко Кропивницький, II, 1958, 45); А крізь вікно, мов крізь тюремні грати, Двірські дівчата дивляться (Максим Рильський, Марина, 1944, 12);
2. Належний до царського двору; придворний. Крім сенаторів і послів.., що з'їхалися з цілими натовпами двірської шляхти та челяді, сюди [у Варшаву] зібралися і крамарі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6).
Ілюстрації
|
|
|
|
