Мишеня
Мишеня́, -ня́ти, с. Мышенокъ. Дивись: миша, миша... Несе у Київ мишенят. Шевч. 351. Ум. Мишенятко. А мишенятко під вербою почуло, що мнясце пахтить. Гліб. 62
Зміст
Сучасні словники
МИШЕНЯ, яти, с. Маля миші. З засіка зуздріло маленьке Мишеня, що Кошеня піймав кудлатий (Бор., Тв., 1957, 160); Дурне мишеня вилізло із ступи, точить свого рухливого писка об дубову спицю (Руд., Остання шабля, 1959, 159); * Образно. - Щиколотки позбиваєш! - сміється невеличкий хлопчик. - Мовчи, мишеня, а то розірву! - бликнувши очима, огризнувсь Довбня (Мирний, IV, 1955, 109); * У порівн. Умер [батько] на панщині!.. А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята (Шевч., II, 1963, 253); - Я ж говорила - їй тільки гусей пасти, - незадоволено буркотіла Наталка. Та Оля мов не чула того. Вона мишеням шаруділа в пшениці, з силою виривала кущі бур'яну (Збан., Старший брат, 1952, 34).
Ілюстрації
|
|
|
|
|
