Містечко
І. Містечко, -ка, с. Ум. отъ місто.
ІІ. Містечко, -ка, с. Мѣстечко (населенный пунктъ). Круг містечка Берестечка на чотирі милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. Шевч. 491. Жив собі в містечку круг своїй родини. Чуб. V. 328.
Зміст
Сучасні словники
Місте́чко (біл. мястэчка, пол. miasteczko, англ. town, яп. 町, лит. miestelis, латис. miests, ідиш שטעטל, «штетл») — 1) різновид поселення в різних країнах світу меншого за місто, але більшого за село.
Сучасною розмовною українською мовою містечками звуть переважно селища міського типу. Інколи до них відносять ряд селищ, великих сіл і маленькі міста України.
Аналогом українських містечок є, наприклад, англійський таун (town) або японський мачі (町, machi).
2) Група житлових або службових будинків, об'єднаних за своїм призначенням.
Містечко як різновид поселення в різних країнах світу
Європа
Західна Європа В Англії, Німеччині, Норвегії та інших країнах Європи аж до 19-го століття існували, так звані, англ. Market Towns (ярмаркові міста), які не були визнані монархом як міста, проте мали торговельно-ремісниче населення і право на організацію ярмарку.
Іспанія Іспанія: villa
Німеччина Німеччина: Kleinstadt
Португалія Португалія: vila
Східна Європа В часи Речі Посполитої містечко з характерним для міста торговельно-ремісничим населенням і аналогічною інфраструктурою і плануванням відрізнялося від міста, як правило, меншою площею і меншою кількістю населення. Однак фундаментальна відмінність полягала в тому, що містечка не були наділені магдебурзьким правом і тому не мали самоврядування та герба. Деякі містечка отримували з часом статус міста. Інші переходили до категорії селищ або сіл.
Містечко як офіційна назва типу поселення існувала в Угорщині з чотирнадцятого століття до 1871 року, в Польщі до 1918 року. Назву також перестали офіційно вживати з приходом більшовиків на території Білорусі та України у 1920-х роках XX століття. Постанова ВУЦВК від 28 жовтня 1925 року скасувала термін «містечко» для означення нижчої ланки міських поселень. Його було замінено на «селище міського типу» — уніфіковану назву для території всього СРСР. Новий термін, з одного боку, був занадто громіздкий, а з іншого — не відображав особливостей систем розселення, які склалися в національних республіках.
Росія: посёлок городского типа (традиційно — городок) Україна: селище міського типу (традиційно — містечко)
Єврейські містечка
В часи Речі Посполитої існували єврейські містечка (штетл). За часів смуги осілості євреї в Російській імперії з одного боку були обмежені у праві проживання в містах, а з іншого не мали права на сільськогосподарську діяльність. Саме тому в другій половині XIX століття більшість з понад 1,5 мільйонів євреїв проживало саме в містечках.
Азія
Японія
В Японії містечка мачі (町) почали виникати у 13 — 14 століттях як ремісничо-торговельні центри.
Характеристика малих міст
До категорії малих міст належать міста з чисельністю населення до 50 тис. чоловік. Такі міста посідають особливе місце в історичному розвитку України. У них формувалася національна культура, вони є основою прогресу та створення великих виробничих і містобудівних комплексів, гарантом стабільності держави і суспільства.
Малі міста є найчисленнішою за кількісним складом групою міст, значна частина їх — це адміністративні центри районів. З малими містами безпосередньо пов'язане життя майже 22 млн. міських та сільських жителів. Ці міста відіграють важливу роль у формуванні поселенської мережі, розвитку і розміщення продуктивних сил України.
Відповідно до затвердженої Законом України "Генеральної схеми планування території України" виділяються такі типи малих міст:
• міста, що прилягають до центрів систем розселення;
• міста, що мають значні рекреаційний та оздоровчий потенціали;
• міста, що мають значні природний та історико-культурний потенціали;
• міста — центри сільськогосподарських районів;
• монофункціональні міста.
За питомою вагою населення, зайнятого в різних сферах економічної діяльності, виділені такі категорії малих міст: міста з переважно промисловими функціями;
• транспортні вузли;
• санаторно-курортні та рекреаційні центри;
• історичні, історико-архітектурні, культурні та туристичні центри; адміністративні центри районів;
• господарські центри місцевого значення;
• центри низових локальних систем розселення, що виконують функції з надання соціально-культурних, комунально-побутових та інших послуг населенню.
В 2003 р. в Україні нараховувалося 351 мале місто (3/4 загальної кількості міст України), в яких проживало майже 13 % населення країни (близько 19% міського населення). 15 міст налічувалося з чисельністю населення до 5 тис. чоловік, 66 міст — від 5 тис. до 10 тис. чоловік, 160 міст — від 10 тис. до 20 тис. чоловік, 109 міст — від 20 тис. до 50 тис. чоловік.
Ілюстрації
|
|
|
|
