Зубіч

Зубіч, нар. = Узбіч. НВолын. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ЗУБІ́Ч - збоку, осторонь. Павло підвівся, тихо став узбіч(зубіч), — мовчить, ладнає ремені наспинні (Микола Бажан, Політ крізь бурю, 1964, 26); // у знач. прийм. Біля, коло. Хижі кібці, що сиділи по узбіччю(зубіччю), аж доки не наближалися до них коні, лінькувато перелітали далі і знову сідали узбіч дороги (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 50). Виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків передбачених правилами дорожнього руху. Зубіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).[1]

Ілюстрації