Гадючка

Гадючка, -ки, ж. 1) Ум. отъ гадюка. 2) Гадючку вкинути, впустити. Сдѣлать пакость. Здається і друже, а гадючку впустив. Ном. № 9536.

Сучасні словники

1. Зменш.-пестл. до гадюка 1. — Диви, яка чудесна червоненька гадючка! (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 56); * У порівняннях. Батіг в'ється за ним по землі, наче гадючка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 58); Потічок, що біг досі вузенькою гадючкою, розливається тепер в широке плесо (Гнат Хоткевич, II, 1966, 49). ♦ Закидати (пускати) гадючку — говорити або робити неприємності. Здається і дружить, а гадючку пустив (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 152); Се так на мене закидала [Одарка] гадючку, а я... наче мені невтямки (Марко Вовчок, VI, 1956, 263).

2. перен., розм., рідко. Те саме, що змійка 4. На сукняній сорочці поблискували металеві гадючки (Петро Панч, Синів.., 1959

Ілюстрації