Мриґати

Мри́ґати, -ґаю, -єш, гл. 1) Моргать (глазами). Тілько мриґа, нічого не говоре. Новомоск. у. 2) = Ремиґати. Не їсть, а тільки мриґа. Черк. у.

Сучасні словники

РЕМИҐАТИ, аю, аєш, недок.

1. Відригувати та повторно пережовувати проковтнуту їжу (про деяких жуйних тварин). Гей, із-за гори, із-за кручі, Скриплять вози, йдучи, Вози скриплять, ярма риплять, Воли ремигають (Українські народні ліричні пісні, 1958, 537); Чорні важкі буйволи, ліниво ремигаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (Олесь Гончар, I, 1954, 82); Соковита трава розпирає їм [коровам] боки, і вони ремигають, перемелюють те, що набрали за день у великі шлунки (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 200).

2. вульг. Їсти що-небудь (про людину). Балоун ремигав партику солдатського хліба (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 376).

Ілюстрації