Бездолля

БЕЗДО́ЛЛЯ, діал. БЕЗДІЛЛЯ, я, сер. Відсутність долі, талану в житті; безталання, нещастя. Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля; а як безділля, то продасть і подвір'я Номис, 1864, № 1661); Сюди.. харківські міщани і народ, ударивши лихом об землю, сходяться одвести душу і задавить горе свого бездолля (Олекса Стороженко, I, 1957, 76); — Чув, пане голово, про наше бездолля. У цій же кам'яниці чув (Михайло Стельмах, I, 1962, 382). Джерело:Словник української мови. Академічний тлумачний словник