Путня
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:00, 29 листопада 2017; Yrkhromiak.ij16 (обговорення • внесок)
Путня, -ні, ж. Бочка. Kolb. I. 70.
Сучасні словники
ПУ́ТНЯ, і, жін., діал. Діжка, цебро або відро. Іван.. приніс із поблизького потока путню води, віділляв князя і дав йому напитися (Іван Франко, III, 1950, 152); — Піду я по воду, -витягну путню з криниці, зирк — а на дні щось блищить... (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 46).
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 404.
