Дум

Дум, -му, м. Мысли. Думу, думу в його було, як того шуму на морі, та все об дівчині. МВ. (О. 1862. І. 76). Чого се ти все думаєш? Коли вже ти перестанеш того думу? МВ. (О. 1862. І. 97). Не прийде мі на дум. Вх. Уг. 237.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>
ДУ́М, а, и, жін. Те саме, що думка 1—4. Те, що з'явилося в результаті міркування, продукт мислення. І свої думки, і його солодкі слова склались в її серці, як сплетені квітки в віночку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 340); Перша його думка була побачити Настю та дізнатись від неї, що се таке сталося (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 24); Не прийде мі на дум. Вх. Уг. 237.;Нестір із дружиною перемовляється, повіря свої думи (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 28).

Джерела та література

• Словник української мови: в 4 тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
•Словник української мови: в 11 томах.(1970—1980)