Хвастик

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:57, 27 листопада 2017; Aokaluzhyna.iff16 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Хвастик, -ка, м. = Хвастун. Мнж. 193. Хвастик з вас! МВ. (КС. 1902. X. 150).

Сучасні словники

ХВАСТУ́Н - хвастовита людина; хвалько.

Синоніми

  • ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь)
  • ХВАСТУ́Н підсил. розм.
  • ХВАСТ підсил. розм.
  • ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.
  • САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе)
  • ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка)
.

Використання в літературі

  • Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде)
  • Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко);
  • [Данило:] От уже й видко, що ти хваст! Чого ж то так, що як про тебе, то й пісня буде, а про мене ні? (І. Карпенко-Карий)
  • Всі прозвали вихваляку, вихваляку, задаваку: Кіт-хвастун (Г. Бойко)
  • І в великому натхненні хоче ділом доказати [Атта Троль], що не марний самохвалець, а митець великий справді (Леся Українка).

Ілюстрації

7d67cc0e4e9a00d30f794aec867ffbf3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література


Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 34.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 390.

Зовнішні посилання

WorldwideDictionary.org [1]