Стільчик

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:37, 26 листопада 2017; Dozinchenko.uk16 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Стільчик, -ка, м. 1) Ум. отъ стіл. На тім стільчику гордий пан сидить. АД. І. 8. 2) Табуретъ. Грин. ІІІ. 489. Сим. 130. 3) См. Витушка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СТІ́ЛЬЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до стілець 1. Гнат коло каганця лагодив шлеї, сидячи на триногому стільчику(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 69); Дідусь.. сидить на маленькому стільчику перед низьким столиком (Іван Багмут, Опов., 1959, 11); Посеред хати на довбаному стільчику сидить коло обтесаного для ступи пня батько і теслицею вибиває глибку (Михайло Стельмах, I, 1962, 135); Сидів на розкладному стільчику перед невисоким мольбертом дядя Костя (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 197). ♦ Підставляти (підставити) стільчика кому — те саме, що Підставляти (підставити) стілець (стільця) (див. стілець). — От тепереньки протопоп підставить мені стільчика! — говорив отець Харитін, бідкаючись (Нечуй-Левицький, III, 1956, 192). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 715.


Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Стільчик, -ка, м. 1) Ум. отъ стіл. На тім стільчику гордий пан сидить.АД. І. 8. 2) Табуретъ. Грин. ІІІ. 489. Сим. 130. 3) Cм. витушка.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СТІ́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до стіле́ць 1. Гнат коло каганця лагодив шлеї, сидячи на триногому стільчику (Коцюб., І, 1955, 69); Дідусь.. сидить на маленькому стільчику перед низьким столиком(Багмут, Опов., 1959, 11); Посеред хати на довбаному стільчику сидить коло обтесаного для ступи пня батько і теслицею вибиває глибку (Стельмах, І, 1962, 135); Сидів на розкладному стільчику перед невисоким мольбертом дядя Костя (Коз., Сальвія, 1959, 197). ◊ Підставля́ти (підста́вити) сті́льчика кому — те саме, що Підставля́ти (підста́вити) стіле́ць (стільця́) (див. стіле́ць). — От тепереньки протопоп підставить мені стільчика! — говорив отець Харитін, бідкаючись (Н.-Лев., III, 1956, 192). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 715.


Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

стільчик ————————————————————————————— сті́льчик іменник чоловічого роду


Орфографічний словник української мови. 2005.


Ілюстрації

Стільчик.jpg Стільчик1.jpg Стільчик2.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

[httpадреса слова]

[1]