Крайній

Словник Грінченка

Крайній, -я, -є. Крайній. Зачну свататися з крайньої хати. ЗОЮР. І. 309.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Який міститься скраю, на межі чогось; кінцевий. Гашіца вирвалась з обіймів Попових і шуснула в крайню хату (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 236); Ліс. порідшав: крайні його буки стояли поодинці (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 40). На крайньому порозі життя див. поріг.

2. Якого далі не можна зволікати, переносити; останній. [Чапля:] Крайній час починати оранку (Іван Франко, VIII, 1952, 20); Як крайній термін [присилання рукописів] — визначаю два місяці (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 203); Крайня пора.

3. Який досяг найвищого ступеня; надзвичайний, надмірний, граничний (у 2 знач.). — Царю, всі ми.. зведені до крайньої недолі (Іван Франко, IV, 1950, 119); Середа розводить руками і в крайньому незадоволенні зникає (Іван Микитенко, I, 1957, 444); Крайні злидні; Крайнє напруження; Крайня жорстокість. Крайні заходи — найсуворіші, найрішучіші, надзвичайні заходи; Крайня потреба — виняткова, пекуча, нагальна необхідність. Стикатися з ними [гайдамаками] без крайньої потреби не було рації (Андрій Головко, II, 1957, 568). На крайній випадок; У крайньому разі — якщо немає (не буде) іншого виходу. В Святошині, Голосіївському лісі київські ополченці готувалися до захисту міста на крайній випадок (Павло Загребельний, Диво, 1968, 131); І. Франко був переконаний у тому, що серед сучасного йому молодого покоління нема нікого, хто не читав би «програмний» роман «Что делать?» чи, в крайньому разі, не чув про нього (Радянське літературознавство, 3, 1957, 41).

4. перен. Який найрізкіше виражає певні суспільні погляди (про політичні напрями, партії або їх представників). Заперечувати громадянські війни або забувати про них — значило б впасти в крайній опортунізм і відректись від соціалістичної революції (Ленін, 23, 1950, 65); Москвофілів Драгоманов вважав представниками крайньої реакції (Українська літературна критика.., 1959, 213); Крайня ліва (права) партія; Крайній шовініст; // Найрадикальніший (про погляди, переконання). Я пригадав собі, що стрічався з ним і в іншому товаристві, де він держався крайніх поглядів та виставляв себе демократом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 321.

Словник синонімів Караванського

КРАЙНІЙ - кінцевий; (у ряду) останній; (- міру вияву) страшенний, граничний; (- заходи) найсуворіший, найрішучіший; (- потребу) СОВ. пекучий, нагальний, винятковий; (випадок) найгірший; (погляд) найрадикальніший, найнепримиренніший, екстремістський.

Фразеологічний словник української мови

• на кра́йній ви́падок. Якщо буде велика потреба, при відсутності іншого виходу. В Святошині, Голосіївському лісі київські ополченці готувалися до захисту міста на крайній випадок (П. Загребельний); Коли мене паразити (фашисти) візьмуть вішати, я буду їм уголос читати слова батька Тараса. Це мені видиться така моя смерть на крайній випадок (Ю. Яновський).

• на кра́йнім (кра́йньому) поро́зі життя́. Перед смертю. На крайнім порозі життя оддав старий своє, літами та негодами побите, серце малій дитині! (Панас Мирний).

• у кра́йньому (у кра́йнім) ра́зі. 1. Якщо буде велика потреба, при відсутності іншого виходу. — Ось тобі мій пістолет. Але стріляти не поспішай. Це вже в крайньому разі (З журналу). 2. Хоч би, принаймні, щонайменше. Була така неймовірна спека, що я вирішив спочатку попити холодного молока чи квасу, чи, в крайньому разі, звичайної води (З журналу).

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови

Крайній -я, -є. 1. Який міститься скраю, на межі чогось; кінцевий. 2. Якого далі не можна зволікати, переносити; останній. Крайня пора. 3. Який досяг найвищого ступеня; надзвичайний, надмірний, граничний (у 2 знач. ). Крайні злидні. На крайній випадок. У крайньому разі. Який найрізкіше виражає певні суспільні погляди (про політичні напрями, партії або їх представників). || Найрадикальніший (про погляди, переконання).

Ілюстрації