Оновити

Оновити. См. Оновляти.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОНОВЛЯ́ТИ, яю, яєш і ОНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОНОВИ́ТИ, оновлю, оновиш; мн. оновлять; док., перех. Те саме, що обновляти 1—3. — Панотче!.. Розкажіть людям, як ви ікону оновлювали (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 314); Розцвітайся ти, веснонько красна, Духом творчості все онови (Павло Грабовський, I, 1959, 330); Голосок синиці Душу всю у мене оновив! (Максим Рильський, III, 1961, 320); — Соціалізм оновлює почуття, виховує їх по-новому (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 348); Дарка не могла надивуватись, як оновила Улянича участь у цих приготуваннях [до вистави]; Він просто переродився (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 291); Для забезпечення припливу до Рад все нових і нових сил партія вважає за доцільне при кожних виборах оновлювати не менше однієї третини складу депутатів (Радянська Україна, 16.IX 1961, 1).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 698.