Милитися
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:05, 13 листопада 2021; Amzavalniuk.uk19 (обговорення • внесок)
Милитися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Мылиться, намыливаться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479. 2) Ошибаться. В тім собі милиш. КС. 1882. X. 23.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МИ́ЛИТИСЯ, милюся, милишся, недок.
1. Натиратися милом; намилюватися. Не милься, бо бриться не будеш! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 170).
2. Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). — Вночі потайки мило варить [коновал]: думає, що не знаємо. — Не милиться його мило, — роздягаючись, жартома кинула Вутанька (Олесь Гончар, II, 1959, 158);
// Розчиняти в собі мило. Вода, в якій є розчинений двовуглекислий кальцій, називається твердою. Вона погано милиться (Таємниці вапна, 1957, 21).
3. Пас. до милити.