Очманіти

Очмані́ти, -ні́ю, -єш, гл. Очумѣть. Чи він очманів, чи що з ним діється. Полт. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОЧМАНІ́ТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Михайло Стельмах, II, 1962, 203); — Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 101); Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 71). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 834.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Очманіти, -ні́ю, -єш, гл. Очумѣть. Чи він очманів, чи що з ним діється. Полт. у. Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 3, ст. 82.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ОЧМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Стельмах, II, 1962, 203); — Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Зар., На .. світі, 1967, 101); Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Тют., Вир, 1964, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 834.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

1очманіло — прислівник незмінювана словникова одиниця розм … Орфографічний словник української мови

2очманіти — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови

3очманіло — розм. Присл. до очманілий 2) … Український тлумачний словник

4очманіти — і/ю, і/єш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти … Український тлумачний словник

5очманіти — (утратити здатність нормально міркувати, діяти), одуріти, очамріти, отуманіти, ошаліти … Словник синонімів української мови

6очманілий — 1 дієприкметник від: очманіти розм. очманілий 2 прикметник одурілий розм … Орфографічний словник української мови

7очманілість — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови

8очманіння — іменник середнього роду розм … Орфографічний словник української мови

9очманілий — а, е, розм. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до очманіти. 2) у знач. прикм. Який утратив здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одурілий. || Який виражає такий стан … Український тлумачний словник

10очманілість — лості, ж., розм. Стан за знач. очманілий 2) … Український тлумачний словник

11очманіння — я, с., розм. Стан за знач. очманіти … Український тлумачний словник

12очманілий — (який під упливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, чинити), очамрілий, очмарілий, зачумілий, зачумлений, очумілий, чумний, у[в]чаділий, стуманілий, отуманілий (який утратив… … Словник синонімів української мови