Держално

Держално, -на, с. Рукоятка, ручка. Ном. стр. 287. Мир. ХРВ. 9. У топора — топорище. Сим. 24.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДЕ́РЖАЛНО, а, сер., розм. Те саме, що держак 1. Шаблі з.. золотими держалнами висіли на стінах (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 36); На вигоні під гіллястим дубом парувала польова кухня. Норцем на довгому держалні кашовар мішав вариво (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 161). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 249.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Де́ржално, -на, с. Рукоятка, ручка. Ном. стр. 287. Мир. ХРВ. 9. У топора — топорище. Сим. 24.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ДЕ́РЖАЛНО, а, с., розм. Те саме, що держа́к 1. Шаблі з.. золотими держалнами висіли на стінах(Н.-Лев., IV, 1956, 36); На вигоні під гіллястим дубом парувала польова кухня. Корцем на довгому держалні кашовар мішав вариво (Панч, Гарні хлопці, 1959, 161). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 249. Де́ржално, на, с. Рукоятка, ручка. Ном. стр. 287. Мир. ХРВ. 9. У топора — топорище. Сим. 24. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 370.

[ http://www.slovnyk.ua СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.]

держално - іменник, середній рід, неістота, II відміна ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА називний держално держална родовий держална держалн давальний держалну держалнам знахідний держално держална орудний держалном держалнами місцевий на/у держалні на/у держалнах кличний держално держална

Іноземні словники

[ http://www.treccani.it/vocabolario/maniglia/ Vocabolario]

manìglia s. f. [dallo spagn. manilla (nel sign. 2, attrav. il fr. manille), che è il lat. manicŭla «manina» e «manico dell’aratro», dim. e rispettivam. der. di manus «mano»]. – 1. ant. a. Braccialetto, ornamento del polso. b. Manetta, arnese da stringere intorno ai polsi di prigionieri. 2. Nome generico di elementi di metallo, legno o altro materiale che costituiscono parte aggiunta o integrante di strutture, strumenti, arnesi varî, fatti in modo da poter essere presi o impugnati con la mano; per es., quelli a forma di ansa o di anello che sono fissati a porte, ante di mobili, coperchi di casse e bauli, ecc., per consentire l’operazione di apertura, sollevamento, rimozione; la parte della serratura di un infisso, o dello sportello di un mobile, di un veicolo, che si impugna per mettere in movimento il meccanismo di apertura e chiusura; l’impugnatura che consente di afferrare, sostenere o far muovere oggetti o apparecchi diversi, o quelle che, nei mezzi pubblici (autobus, ecc.), sono predisposte perché i passeggeri in piedi vi si possano reggere (maniglie di sostegno, o di appiglio; analoghe impugnature sono fissate anche all’interno di autovetture normali); nello sport, impugnatura di cuoio del pallone usato nel gioco di pallasfratto; nella ginnastica, ciascuno dei due appoggi che vengono fissati sul cavallo per gli esercizî di oscillazione; fig., maniglie dell’amore, espressione vezzeggiativa per indicare, nell’uomo e nella donna, le aree di accumulo di tessuto adiposo a livello dell’addome o dei fianchi (così dette per alludere al fatto che possono essere afferrate dal partner durante l’amplesso). 3. Nell’attrezzatura navale, e in genere nelle attività marinaresche, robusto tondino di metallo (detto anche grillo), piegato a U, sulle cui estremità, foggiate a occhiello, s’impegna un perno che può essere avvitato oppure fissato con una copiglia, usato per unire rapidamente due anelli (per es., le estremità di due catene). 4. In alpinismo, m. Jumar ‹ˇ∫ümàr›, attrezzo di metallo leggero usato per salire o scendere lungo una corda in esso impegnata: è conformato internamente in modo che, una volta impugnato, possa scorrere rispetto alla corda solo quando non è sottoposto a trazione dal peso dell’alpinista.  Dim. maniglina, manigliétta; accr. maniglióna, e maniglióne m. (nell’attrezzatura navale, grossa maniglia, che unisce in genere la catena alla cicala dell’ancora). maniglia /ma'niʎa/ s. f. [dallo sp. manilla, attrav. il fr. manille, lat. manicŭla "manina" e "manico dell'aratro"]. - 1. [elemento di metallo, legno o altro materiale, fatto in modo da poter essere preso o impugnato con la mano, fissato a porte, ante di mobili...

Cambridge dictionary

lever noun [ C ] UK /ˈliː.vər/ /ˈlev.ɚ/ lever noun [ C ] (BAR/HANDLE) a bar or handle that moves around a fixed point, so that one end of it can be pushed or pulled in order to control the operation of a machine or move a heavy or stiff object

Ілюстрації

x140px

x140px

x140px

Зовнішні посилання

[3]

держално — (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), ручка, рукоять, руків я, держак, держальце; граблище, граблина, граблисько (граблів); долотище (долота); сокирище (топора); кісся (коси); древко (прапора, списа); пужално