Рабівник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:52, 25 листопада 2017; Yashevchenko.uk16 (обговорення • внесок)
Рабівни́к, -ка́, м. Грабитель.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РАБІВНИ́К, а, чол., діал. Грабіжник. — А, вже йдете, рабівники! — Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (Василь Стефаник, I, 1949, 195). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 425.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Рабівник, -ка́, м. Грабитель.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
РАБІВНИ́К, а́, ч., діал. Грабіжник. — А, вже йдете, рабівники! — Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (Стеф., І, 1949, 195). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 425.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
рабівник рабівни́к іменник чоловічого роду, істота грабіжник діал.