П’ятикутний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:28, 25 листопада 2017; Єлизавета Мусієнко (обговорення • внесок)
'П’ятикутний, -а, -е. Який має п'ять кутів. '
УКРЛІТ.ORG_Cловник
П’ЯТИКУ́ТНИЙ, а, е. Який має п’ять кутів. Розвивайся, Буковино, — Вже весна настала, Вже зіронька п’ятикутна Тебе осіяла (Укр.. думи.., 1955, 512); Скрізь на новобудовах розцвітали багряні полотнища, стрічки, п’ятикутні зорі (Вол., Наддн. висоти, 1953, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 422.
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
П'ятикутний, -а, -е. Пятиугольный. Желех.
