Дослідник

Дослідник, -ка, м. Изслѣдователь. Вельми поважний дослідник польської старосвіщини. К. XII. 65.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови (Академічний тлумачний словник (1970—1980)) ДОСЛІ́ДНИК, а, чол.: 1. Той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. 2. Той, хто провадить досліди, перев. над вирощуванням сільськогосподарських культур, виведенням нових сортів і т. ін.

Дослі́дник — людина, яка веде дослідження, займається науковими дослідженнями, вивченням, спостереженням, аналізом чого-небудь, сприяє отриманню нових знань. Дослідник займається дослідженням, пошуком знань, використовуючи будь-який систематичний метод (наприклад науковий метод), з метою встановлення фактів. В більш вузькому сенсі, дослідник — це людина, яка проводить досліди. Наприклад, аграрні дослідники провадять досліди з вирощування сільськогосподарських культур, виведення нових сортів тощо. Дослідники можуть працювати в наукових, промислових, навчальних, державних або приватних закладах та установах. Також можуть займатися приватними, особистими дослідженнями. Слово дослідник має наступні синоніми: 1. розвідник 2. вчений 3. науковець 4. винахідник 5. шукач 6. практик 7. експериментатор

Вікіпедія Досдіник

Ілюстрації

Див. також

Цікавий факт про дослідників Антарктики

Першими російськими людьми, що висадилися в 1911 році на антарктичному материку, були Олександр Кучин, Дмитро Горев і Антон Омельченко. Їх пам’ять увічнена. Іменем А. Кучина названий льодовик на Землі Уїлкса. Одна з бухт на березі Отса, де працювала експедиція Р. Скотта, названа ім’ям Омельченко. У морі Дейвіса, поблизу берега Правди, є острів Горєва.

Дослідники України

Володимир Іванович Вернадський (1863—1945) Вітчизняний природознавець, геолог, геохімік, мінералог, основопо- ложник геохімії, радіогеології, біохімії. Академік, перший президент АН України (1919—1921 рр.). Проводив дослідження в Україні (Полтавщина, Житомирщина, Передкарпаття, Крим). Фундатор вчення про біосферу і ноо- сферу, перший дослідник геохімічних закономірностей будови й складу Землі. Під його керівництвом було проведено дослідження родовищ радіоактивних елементів.

Павло Аполлонович Тутковський (1858—1930) Український геолог, гідролог, географ, палеонтолог, академік АН Украї- ни. Один з організаторів і перший директор Національного географічного музею України. Автор наукових праць з питань мінералогії, палеонтології, четвертинної геології. Запропонував теорію еолового походження лесів. Здій- снив перші спроби фізико-географічного районування Волині, дав загальну характеристику підземних вод України, розробив природне районування України.

Степан Львович Рудницький (1877—1937) Український географ, працював в університетах Львова, Кам’янця-Поділь- ського, Праги, Харкова. Здійснив експедиції у Карпати, Закарпаття, Поділля, Придніпров’я, досліджував басейн Дністра. Автор «Краткої географії України» (1910—1914 рр.), шкільних підручників з географії України, наукових праць з питань геоморфології та соціально-економічної географії, краєзнавства та зем- лезнавства. Заклав підґрунтя політичної географії України, проголошував ідею самостійності й незалежності України. Організатор і директор Українського науково-дослідного інституту географії і картографії (1927).

Костянтин Григорович Воблий (1876—1947) Український економгеограф, економіст, статистик, відомий дослідник природи, академік АН України. Працював завідуючим кафедрою економіч- ної географії Київського університету. Основні наукові праці присвячені про- блемам розвитку і розміщення продуктивних сил України, створенню нових галузей промисловості і комплексному розвитку районів. Розробив схему економічного районування України.

Петро Степанович Погребняк (1900—1976) Видатний природознавець, лісівник, ґрунтознавець, геоботанік, дослід- ник ландшафтів, академік АН України. Організатор і директор Інституту лісівництва. Займався вивченням екології рослин, лісового ґрунтознавства, типології лісів. У 1852—1956 рр. провів велику роботу з вивчення природи і залісення Олешківських пісків, стверджуючи, що даний ландшафт вто- ринний. Започаткував освоєння великих піщаних територій Херсонщини. Обґрунтував потребу створення в Україні широкої мережі еколого-географіч- них центрів. З 1950 до 1962 р.— Голова Українського товариства охорони природи.

Володимир Михайлович Кубійович (1900—1985) Загальновизнаний світовим науковим співтовариством географ, демограф і картограф. Наукові дослідження присвячені життю населення та особли- востям розвитку господарства Карпат. Головний редактор 10-томної «Енци- клопедії українознавства», один зі створювачів «Атласу України і суміжних країн», «Географії українських і суміжних земель». Автор багатьох статей з проблем географії України, розміщених в енциклопедіях зарубіжних країн.