Дїльце
Дї́льце, -ця, с. Ум. отъ діло.
Сучасні словники
Академічний(1970—1980) Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДІ́ЛЬЦЕ́, дільця, сер. Зменш.-пестл. до діло 1, 3; невелико діло. — Це Соня розписку написала мені.., так оце доручаю їй одно дільце в економії (Степан Васильченко, I, 1959, 256); — А що тобі? — пита Панас. — Є дільце, дядечку, до вас (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 111); — До речі, в мене там і дільце одне є, заїдемо разом до колгоспу (Іван Ле, В снопі.., 1960, 13).
Фразеологічний словник української мови
ДІЛЬЦЕ обкрути́ти (обла́годити, оброби́ти і т. ін.) ді́льце́ (рідше ді́ло, спра́ву). Вигідно здійснити, уладнати що-небудь; спритно, вміло досягти успіху в чомусь. Вийшовши з хати Онисі, Корній Корито, занепокоєний, зупинився на вулиці. Ну, здається, обкрутив він дільце. Не випорсне вона з його рук (І. Цюпа); І він (Федір) відчув, що заздрить Максимові. Бач, як облагодив дільце! Тут справжні трагедії відбуваються, а він тим часом робить своє (Д. Ткач); Можна впрохати тітку Мотрю, вона це діло облагодить (М. Коцюбинський); В цій же Карпилівці Боровець обробив таке дільце, що прославився як аферист вищої гільдії (Ю. Мельничук). обтя́пати спра́ву, зневажл. Потьомкін самовдоволено прошкрьобав своїми масивними штиблетами по світлиці, як ліверант, що добре обтяпав справу і сподівається гарних баришів (С. Добровольський).
Тлумачний словник української мови
Дільце ді́льця́, с. Зменш.-пестл. до діло 1), 3); невелике діло.
Ілюстрації
|
|
|
|
Додаткові дані
Байка "Деревце" (Леонід Глібов)
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 306.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 306.
