Волонтирь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:08, 24 листопада 2017; Vvnasyrova.fpmv17 (обговорення • внесок)
Волонтирь, -ря, м. Волонтеръ. Було тут військо волонтирі, то всяких юрбиця людей. Котл. Ен. IV. 56.
Зміст
Сучасні словники
Той, хто став на військову службу за власним бажанням; доброволець.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 730.
