Півчий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:05, 24 листопада 2017; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Півчий, -чого, м. Пѣвчій. Ми святого Петра півчі. Грин. І. 3. Я вас добре знаю, бо ви півчі. Левиц. Пов. 29.
Зміст
Сучасні словники
ПІ́ВЧИЙ, чого, чол. Учасник церковного хору. — Аж з других сіл приходять до нас до церкви, щоб послухати моїх півчих (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 71); Священик править молебень. Замість півчих співає псаломщик (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 27). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 390.
Ілюстрації
|
|
