Жичити
Жичити, -чу, -чиш, гл. = Зичити. Тим не жичу тобі лиха, роскажи, будь ласкав, зтиха. Ном. Боярину, красний паничу, доброго здоров’я жичу. Мет. 202.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЖИЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Зичити. Побий, боже, вороженьки, що нам жичать лихо, Ми з тобою, голубоньку, любімося тихо (Пісні та романси українських поетів.., I, 1956, 192); — Кому то ти добра такого жичиш? — любенько обізвалась Галя до його (Панас Мирний, II, 1954, 141).
Всесвітній словник української мови
БАЖА́ТИ (висловлювати комусь побажання чого-небудь, мати якісь побажання стосовно когось), ЗИ́ЧИТИ, ЖАДА́ТИ, ЖИ́ЧИТИдіал.;ХОТІ́ТИ (мати якісь побажання щодо когось). - Док.: побажа́ти, пожада́тирідше. - Бажаєте мені молодості, наче я вже така стара, бажаєте вроди, наче я така вже потворна (Є. Гуцало); Чого сам собі не зичиш, другому не жадай (прислів’я); [Кнур:] Хіба ж я чого лихого їй жадав, хіба ж я зле замишляв? Я ж хотів, як краще... (Панас Мирний).
Словник української мови online Томи 1-8 (А.Мішýрний)
ЖИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що, чого, діал. Зичити. – Кому то ти добра такого жичиш? – любенько обізвалась Галя до його [нього] (Панас Мирний); [Мазепа:] Перекажи, що жичу їм здоров'я (Л. Старицька-Черняхівська).
