Обіцянка

Обіцянка, -ки, ж. Обѣщаніе. Обіцянка цяцянка, а дурневі радість. Ном.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОБІЦЯ́НКА, и, жін. Добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь. Обіцянка — цяцянка, а дурневі — радість (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 255); Тепер вже я краще ніяких милих обіцянок не буду давати (Леся Українка, V, 1950, 97); Минула весна, і Кармелюк почав виконувати свою обіцянку (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 103).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Обіцянка, -ки, ж. Обѣщаніе. Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ОБІЦЯ́НКА, и, ж. Добровільно дане зобов’язання зробити що-небудь. Обіцянка — цяцянка, а дурневі — радість (Укр.. присл.., 1955, 255); Тепер вже я краще ніяких милих обіцянок не буду давати (Л. Укр., V, 1956, 97); Минула весна, і Кармелюк почав виконувати свою обіцянку (Кучер, Пов. і опов., 1949, 103).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

обіцянка

Толкование

обіцянка -и, ж. Добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь.

Ілюстрації

text-align:center"

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Обіцянка — добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь.