Лізонька

Cловник Грінченка

Лізонька, -ки, ж. Ум. отъ лоза.

Сучасні словники

Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)

ЛОЗА́', и́, ж. 1. Народна назва деяких кущових порід верби. Понад Россю над самим берегом росли довгими рядками верби та лози (Н.-Лев., II, 1956, 312); По берегах річок ніжні верби і лози над водою і в воді радували людську душу (Довж., І, 1958, 173); * У порівн. Люде гнуться, як ті лози, Куди вітер віє (Шевч., І, 1963, 32); // Довге тонке стебло цих та деяких інших кущових рослин; лозина (у 1 знач.). Він давно вже лагодився піти до Запари попрохати дозволу нарізати лози в його лузі (Гр., І, 1963, 551); Сокири гупали в грубе коріння, аж листя тремтіло на гнучких лозах (Коцюб., І, 1955, 218); Як парость виноградної лози, Плекайте мову (Рильський, III, 1961, 211); * У порівн. Голоси переплітаються, мов лози винограду (Н.-Лев., III, 1956, 315); // Зрізані стебла цих рослин як матеріал для деяких виробів. — Заходився раз Кирило мій Плести у хаті ясла. На що, на що — на це дотепний був. Ще і лози червоної добув (Гл., Вибр., 1951, 162); [Прокіп:] Буду з лози меблю плести (Корн., П’єси, 1947, 446); // розм. Різка, дубець з цього стебла. — Хай тепер і він [пан] господарює.. на десятинках. — Ой, погосподарює він лозою по наших спинах (Стельмах, І, 1962, 627).

Ілюстрації