Самбір
Самбір, -бо́ру, м. Родъ дерева. Сікуть, рубають самбір-деревце, сікуть, рубають на Дунай пускають. Лукаш. 157. Жовнар каже: ходім, серце, у мій новий край: в мене ганки мальовані, садами самбір. Федьк. III. 109.
Зміст
Сучасні словники
Самбір САМБІР м. у Львівській обл., райцентр, на березі р. Дністер; 41 тис. мшк.; парк XVIII ст.; міська ратуша (XVI ст.), собор Іоана Хрестителя (XVI-XVII ст.), Єзуїтська колегія (1756-59), собор св. Станіслава (XVIII ст.), церква Різдва Пресвятої Богородиці (XIX ст.). Відомий з 1238 як укріплення Погонич. У 1380 затверджено міські права. У 1604 з С. рушив на Московію загін Лжедмитрія, одруженого із дочкою самбірського старости Мариною Мнішек.
Самбір САМБІР іменник чоловічого роду, дерево, місто в Україні.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1.Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
2.Універсальний словник-енциклопедія "Словопедія".
3.Всесвітній словник української мови.
