Забавлятися

Словник Грінченка

Забавля́тися, -ля́юся, -єшся, с. в. Забавитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Забавляться, забавиться, развлекаться, развлечься. Прийде нічка осінняя, ні з ким забавлятись. Чуб. V. 26. 2) Замедляться, замедлиться, задерживаться, задержаться, замедлить. Прощай, милий мій синочку, да не забавляйся, за чотирі неділоньки додому вертайся. Нп. Пусти, мати, погуляти, я не забавлюся, тільки хлопців потуманю і назад вернуся. Чуб. V. 685. Воно ще не світа, але день не забавиться. Каменецк. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)

ЗАБАВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ЗАБАВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. забавляться; док.

1. тільки недок. Проводити час у розвагах, забавах; розважатися, веселитися. Тут всі по волі забавлялись, Пили, іграли, женихались (Іван Котляревський, I, 1952, 115); Ми забавлялись до З години ночі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 413); // Гратися, бавитися (про дітей). — Я була дитина, Я гралася, забавлялась (Тарас Шевченко, I, 1951, 356); В синьому присмерку вулиця тоне.. Годі тобі забавлятися, доню, Очки веселі заплющ (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 18); // чим. Мати що-небудь як забавку або розвагу. Поки дитина забавлялася його здоровенними сивими усами, він [дід] йому [онуку] розказував грізні приповісті про давні чвари... (Панас Мирний, I, 1949, 185); Отак забавляючись розмовами, дійшли [Гордій і Орися] до свого комбайна (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 20); Після обіду Якилинка забавилась лялькою (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 169).

2. діал. Затримуватися. Ой їдь, та їдь, мій миленький, та не забавляйся, На конику вороненькім назад ворочайся (Думи та історичні пісні, 1941, 199); [Тетяна:] Будь ласка, Василю, увійдіть до нашої хати, ..хоть на короткий час, не забавитесь... (Марко Кропивницький, V, 1959, 133); — Якби я забавилася, то на мене не ждіть (Ольга Кобилянська, III, 1956, 468).

Словник синонімів

ВЕСЕЛИ́ТИСЯ (проводити час у розвагах, веселощах), ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, РОЗВАЖА́ТИСЯ, ЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ. - Док.: розвесели́тися, заба́витися, розва́житися. Еней один не веселився, йому немиле все було (І. Котляревський); - Напрацюєшся цілий тиждень - у неділю хочеться одпочити, розвеселитися... (М. Коцюбинський); Тут всі по волі забавлялись (І. Котляревський); Веселе козацтво розважалося (Я. Качура); - Радіти треба всьому дому. Співати й звеселятися, Іване Володимировичу (О. Довженко); - Пор. раді́ти.

ГРА́ТИСЯ (проводити час в іграх, забавах), БА́ВИТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, ГРА́ТИрозм., ГУЛЯ́ТИрозм.,ГУЛЯ́ТИСЯрозм., ПРИБАВЛЯ́ТИСЯрозм. рідше,ГАРЮВА́ТИдіал.Йдуть малята гратись на лужок (В. Бичко); Була в мене одним одна менша сестра, але така вередлива та плаксива, що й гулять і бавитися з нею було не можна (І. Нечуй-Левицький); Я була дитина, Я гралася, забавлялась, А вона [мати] все в’яла (Т. Шевченко); З подругами ніколи не грала [Маруся] і вже.. до них і не виходила (Г. Квітка-Основ’яненко); Біліцуцики гуляють на соломі (М. Рильський); Партія дівчаток.. гулялася була на одшибі (А. Кримський); У сушарні.. Прибавлялись гайдуцькі синки (П. Воронько); На толоці пастухи.. Гарюють, борюкаються, як це й завжди водиться на пасьбі (А. Головко). - Пор. I. пустува́ти.

ЗАТРИ́МУВАТИСЯ (перебувати де-небудь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна), ЗАДЕ́РЖУВАТИСЯ, БАРИ́ТИСЯ, ГА́ЯТИСЯ, ЗАГА́ЮВАТИСЯ, ПРИПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ЗАБА́РЮВАТИСЯрозм., ЗАБАРЯ́ТИСЯрозм., ДЛЯ́ТИСЯрозм., НАМИНА́ТИСЯрозм., ЗАГРУЗА́ТИрозм., ЗАБАВЛЯ́ТИСЯдіал., ЗАБАВЛЯ́ТИдіал., ЗАБА́РЮВАТИрідко, ЗАБАРЯ́ТИрідко. - Док.: затри́матися, заде́ржатися, забари́тися, зага́ятися, припізни́тися, загру́знути, заба́витися, заба́вити, забари́ти. Остап не став більше затримуватись, бо й так часу обмаль (А. Головко); Старалася [Домініка] все по надвірку вештатися, аби не задержуватися в кухні (О. Кобилянська); Давид довго не барився вже, улаштував іще деякі свої справи й рушив додому (А. Головко); - Іди, доню, та й не гайся, На улицю, та й вертайся! (Пісні та романси); - Де ж це моя Настуся загаялася? - сказала Зінька (І. Нечуй-Левицький); Він збирався до інституту, де мали відбутися позачергові заняття. - Гляди ж, не забаряйся! - підкреслила Катерина (Г. Коцюба); - Всі засмутились від перспективи надовго загрузнути в цьому висілку (Я. Баш); - Якби я забавилася, то на мене не ждіть (О. Кобилянська); Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (Леся Українка); Чого се я такеньки і чим зажурилась? Хіба ж я не знала Катрі, що вона до світу забарить? (Марко Вовчок).

ПУСТУВА́ТИ (перев. про дітей - розважаючись, бавитися, гратися), БА́ЛУВАТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, БЕШКЕТУВА́ТИ, ЖИРУВА́ТИпідсил.,ДИТИ́НИТИСЯрозм.,ДИТИНІ́ТИрозм.,КАЗИ́ТИСЯпідсил. розм.,ДУРІТИпідсил. розм.,ШАЛІ́ТИпідсил.рідше,ГАРЮВА́ТИпідсил. діал.,ТЛУМИ́ТИСЯдіал., ЗБИТКУВА́ТИ[ЗБИТКУВА́ТИСЯ]діал.,ГАЙДАБУ́РИТИдіал.Зінька звикла.., щоб коло неї говорили, співали, щоб у хаті пустували та бавились діти (І. Нечуй-Левицький); Після цього ті учні, які найбільше кричать та балуються на перервах, зажурились (О. Донченко); Всі веселяться та забавляються, як кому припало до вподоби (І. Нечуй-Левицький); - Ми з братом жирували й розбили макітру з тістом (Григорій Тютюнник); Сміялися [хлопці] разом з усіма, співали, бігли в море, хлюпоталися там, обливалися водою, просто-таки казилися, немов маленькі (Ю. Збанацький); - Надвір шаліти! - гукнув старий (А. Свидницький); На толоці пастухи.. гарюють, борюкаються, як це й завжди водиться на пасьбі (А. Головко); Збігають [хлопчики] до моря, кидають у воду галькою, верещать, тлумляться (Р. Іваничук); - Ей, Влодзю, що з тебе буде? .. У школі збиткуєш, - підеш, небоже, гуси пасти (О. Маковей). - Пор. I. весели́тися, 1. гра́тися.

Ілюстрації

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}