Цоб
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:03, 18 жовтня 2018; Ovpopova.if18 (обговорення • внесок)
Цоб, меж. = Соб. ЦОБ, розм. [1] 1. Вигук, яким волів повертають ліворуч; соб. Аж ось здалі почулося: «Цоб! цоб! цоб!» — доносився скрип, гомін. Незабаром з улиці виткнулась одна паровиця волів, далі друга, третя, четверта (Мирний, III, 1954, 410); — Цоб! цоб! Куди? Цоб! — завернула вола Олександра батогом (Логв., Літа.., 1960, 112).
2. присл. Ліворуч.
1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 242.
