Повитиця

Повитиця, -ці, ж. Своєрідний бур’ян, який не має ні коренів ні листків

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980) ПОВИТИ́ЦЯ, і, жін., бот. (Cuscuta, L.). Витка, без коренів, паразитична однорічна трав'яниста рослина. Обвиваючи своїм стеблом льон, повитиця присмоктується до нього і живиться коштом рослини-живителя (Захист рослин.., 1952, 364); Польова повитиця полізла догори по стеблині жита і розтулила свої білі делікатні квіточки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17); в такий бур'янець — повитиця. Її роками треба виводити! Заплететься поміж стеблами пшениці, хоч пали все (Семен Журахович)

Ілюстрації

Повитиця звичайна

Див.також

Заходи боротьби з польовою повитицею

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}